Серед бувалих мандрівників існує твердження, ніби підйом на гору Говерла (2061 м) з туристичного притулку «Козьмещик» є найлегшим, проте ця думка доволі дискутивна. Річ у тім, що з туристичної бази «Заросляк», найпопулярнішої відправної точки до Говерли, підйом відбувається з висоти 1260 метрів над рівнем моря. Щодо «Козьмещика», то він розміщений на 300 метрів нижче. На рахунок найлегшого шляху з урахуванням цих даних ми б посперечались, та от стосовно дороги − тут вже все однозначно. З туристичного притулку йти буде набагато приємніше, адже підійматись ви будете плавним і довгим основним відрогом Чорногірського хребта, споглядаючи за панорамними видами довколишніх красот. З Лазещини, попередньо домовившись, можна доїхати автобусом або автомобілем до туристичного притулку «Козьмещик» − дорога між ними всього 10 км. Біля притулку знаходиться річка Лазещина та потік Козьмещик, звідти слід виходити до залісненого відрога хребта, до якого тягнеться польова дорога. Якраз з неї і починається шлях стрімким підйомом. Зверху вона потрохи вирівнюється поміж дерев лісу і виводить до великої полонини поблизу схилу відрога. Там ви побачите будинок і стежку, що проходить через непостійне джерело потоку. Звідти слід вийти навпростець до дороги, що прямує через вододіл відрога. Вона лісом виведе до чагарникового рідколісся, звідки ліворуч вас зустріне Говерла, а з правого боку Петрос. Таким чином ви вийдете до так званого Комина (1850 м), маленької вершини, що жартома так прозвали в народі. З цього моменту вас відділятимуть всього 200 метрів підйому до найвищої точки Українських Карпат й України в цілому – гори Говерла. Наверху у літню пору ви зустрінете чимало мандрівників, але завдяки великому і практично рівному майданчику, яким наділена маківка вершини, місця для панорамних світлин буде вдосталь всім.
Похід Карпатами хоч і непросте та виснажливе зайняття, але, підкоривши бажану висоту, все це відходить на задній план. Відпочиваючи на вершині найвищої гори України ви забудете про всі думки, споглядаючи за хвилястими панорамами гірських масивів, а енергії, якою наділить вас Говерла, вистачить на цілий рік.
Спускатись з гори краще північним напрямком поблизу урвища великого кару. Далі на вас чекатиме добре вторована стежка, що прямує уздовж лінії старого кордону. Пройшовши чагарниками близько семи кілометрів, стежка виводить до полонини Кукул (1539 м).
На сьогоднішній день до найвищої точки полонини нема сенсу йти, бо вона вже давно вкрилась від людей густим лісом, через що оглянути довколишні висоти з неї вже майже неможливо. Проте, з північного боку між деревами можна розглянути вершини, які опоясують Ворохтянську улоговину. Але не засмучуйтесь, адже спускаючись з полонини Кукул все одно вистачає гарних видів. Так, до прикладу, йдучи донизу, перед вами будуть відкриватися пейзажі Говерли і Петроса. А ще краще їх буде видно з полонини Григорівки, якою ви спуститесь до лісу і за два кілометри дійдете до розвилки. І тут, як у тій казці, опинитесь на розвилці: повернете направо − до залізничної станції Вороненка дійдете, повернете наліво − гора Верх Дебрі (1237 м) вас зустріне і до Лазещини виведе. З Лазещини прямують потяги й автобуси в різних напрямках нашої країни.
Як дістатись
Громадським транспортом
Потяги прямують до Лазещини з Івано-Франківська, Львова та Коломиї. Автобусом можна дістатись з Івано-Франківська.
Автомобілем
Трасою від Києва до Івано-Франківська, а звідти вже через Надвірну, Яремче, Микуличин, Татарів, Яблуниця до самої Лазещини.
